Визволили понад 500 населених пунктів: нацгвардієць про Слобожанський контрнаступ

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Східному територіальному управлінні Національної гвардії України.

Перший етап Харківської наступальної операції почався 6 вересня і тривав до 14 вересня 2022 року, а вже на початку жовтня Сили оборони України просунулись на відстань до 145 кілометрів, і визволили понад 500 населених пунктів. Нацгвардієць бригади «Спартан» на псевдо Ранок поділився своїми спогадами про ті події.

«До війська я потрапив добровільно, 24 лютого прокинувся від того, що над моїм будинком пролітала ракета, через дві хвилини друга. Я знав, що буде війна, в мене вже був наготований рюкзак, підготовлена форма. Зранку я зібрався й намагався дістатися до Харкова. Вже після обіду, я був у військовій частині, отримав амуніцію, було багато людей і всі були налаштовані по-бойовому», – каже боєць.

Гвардієць ділиться, що до повномасштабного вторгнення ніколи не тримав зброї в руках і мав купу причин не йти до війська, але розумів, що по іншому не може й зараз потрібен своїй країні.

«Те, що ми будемо звільняти нашу територію в мене не було сумнівів жодної хвилини, це було лише питання часу, я знав, що нам відступати нікуди та відступати ми не будимо. На той час, вже було зрозуміло з Балаклеєю, Ізюмом, тоді настала черга Куп’янську й були сподівання, що це вже буде безповоротний відступ противника, а ми будемо звільняти захоплені території», - говорить гвардієць.

Підрозділ Ранка висунувся на Куп’янськ, де займав свої перші позиції в напрямку ворога. Виконували завдання зі стримування противника, виявлення диверсійно-розвідувальних груп, перевіряли будинки, підвали.

«Ми побачили в масштабі руйнування, понівечені будинки, багато було трупів росіян, вони лежали просто на розбитих позиціях, посеред дороги, в калюжах та багнюці й сморід, страшний сморід був всю дорогу», - розповідає чоловік.

Українські воїни просувались вперед, звільняючи один населений пункт за іншим.

«Куп’янськ, Куп’янськ-Вузловий, Ківшарівка, Благодатівка, Новоосинове і по цьому маршруту тоді ми добралися до Богуславки, заходили на Стельмахівку. Там були бої, ми відсікали контрнаступ ворога, вони намагалися повернути позиції. Ворог використовував усі наявні сили: танкові обстріли, нальоти авіації, артилерія. Це вже було таке випробування на міцність. Потім вже з Богуславки, це був Сватівський напрямок, ми тримали оборону в селищі Новоселівка, воно було зруйновано вщент. Коли ми заходили, там ще окремі будинки стояли, вийшовши через дві доби, це був вже зовсім інший пейзаж, все змінювалось не по днях, а по годинах», - згадує Ранок.

Нацгвардієць зізнається, що найбільшою підтримкою були люди, які чекали їх.

«Дуже багато людей, які зустрічали нас зі сльозами на очах, нам несли все, у кого, що було, цікавилися як у нас справи, дякували, люди з нами фотографувалися, це було дуже приємно», - зазначає боєць.

Раніше ми писали про гвардійця Олексія з позивним «Малий», який отримав важке поранення у боях за Соснівку Харківської області, але навіть після протезування повернувся на службу та боронить Україну.

А також про спогади гвардійців про харківський контрнаступ.

Та про Сергія з позивним «Блєдний» – військовослужбовця Красноградського окремого батальйону Харківської окремої бригади сил ТрО.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.