Офіцер Нацгвардії розповів про бої на Кремінському напрямку

Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на Східне територіальне управління Національної гвардії України.

У квітні 2022 року підрозділ військового заривався на Ізюмському напрямку. Перед ними стояла задача утримувати позиції на березі Сіверського Дінця та не давати росіянам форсувати річку. Вчорашній студент намагався якомога швидше опанувати військову науку, бо від цього залежало виживання його людей.

«Я в Нацгвардії з 26 лютого минулого року. Я ледь закінчив радіофізичний факультет у ХНУ ім. Каразіна, і почалось повномасштабне вторгнення. Були за Ізюмом, потім переїхали на Явірське, Балаклійський напрямок. Тримали там оборону», — розповідає «Ельф».

На Балаклійському напрямку гвардійці зіткнулися з інтенсивнішим впливом артилерії росіян. Диверсійно-розвідувальні групи окупантів постійно шукали слабкі місця в обороні українських захисників.

«Поряд з нами були розташовані спостережні пункти наших побратимів. Ми виявили, що там, де їх не було, вони (росіяни) вирішили пройти. Ми це викрили й успішно їх відбили. Вони навіть не змогли до нас дійти», — каже чоловік.

Восени 2022 року бійці 5-ї Слобожанської бригади брали участь у масштабному контрнаступі. Вони були серед перших підрозділів, які входили до Балаклії.

«До Балаклії заходили з Вербівки. Заходили з декількох сторін. Та група, в якій я був, ішла майже по трасі. Натрапили на об'єкт, де знаходилися «орки». Була гарна підтримка бронетехніки та артилерії. Багато було залишеної росіянами техніки. Десь ближче до Балаклії ми вже почали виконувати стабілізаційні заходи. Нам вдалось знайти групу «еленерівців». Вони були дуже налякані та п'яні. Передали їх правоохоронцям, подальша доля невідома. Думаю, у них все «добре», — ділиться «Ельф».

Він розповідає, що з катівень було випущено велику кількість українців. Багато з них були настільки залякані, що спочатку не вірили, що тепер їм нічого не загрожує, і коли нарешті це усвідомлювали, то їм було дуже важко стримувати емоції. У результаті осіннього контрнаступу було звільнено величезні території на Харківщині та Донеччині. Українські захисники прорвалися в район Кремінної, що на Луганщині. З того часу гвардійці закріпилися на тому напрямку. Ворог інтенсивно намагається вибити звідти українців.

«Батальйон, з якого я починав, поїхав на Кремінну. То була моя перша ротація там. Потім повернувся назад до свого батальйону. І знов поїхав на Кремінну. Згодом там змінилася ситуація, вона стає дедалі гарячішою», — пояснює «Ельф».

Про один з таких епізодів розповідає.

«Це був псковський десант. Ближче до обіду почали нас штурмувати. Всі у білих маскхалатах. Зараз не пам'ятаю, був сніг чи ні, але їх було видно. Відбили, вони втекли, але не всі. Частина лишилася «добривом» під соснами», — говорить військовий.

Стрілецькі вогневі контакти та відбиття штурмів стало звичайною справою. В одному з таких боїв «Ельф» отримав три кульові поранення.

«Поранення отримав під час вечірньої спроби ворога штурмувати наші позиції. Напередодні ми спалили їхній танк, і вони трохи образилися. У нас був потужний загін «ельфів», майже кожен мав спеціалізовану оптику. Тому ми вчасно помітили ворога, почали по них працювати. Їх було трохи більше, ніж ми очікували, вони йшли на нас у лобову атаку. Я почав працювати по них з РПГ. І тут мене поранило стрілковим у надпліччя, потім пробило руку і застрягло в ребрі, а коли я переміщувався, то третя куля мене наздогнала у лопатку», — згадує боєць.

Аналізуючи ситуацію на Кремінському напрямку, офіцер Нацгвардії підкреслює, що ворог зробив роботу над помилками.

«Зараз стало ще більше безпілотників. Вони цим досить ефективно користуються. Хоча ми, до речі, навіть захопили декілька трофейних коптерів, які вдалося забрати, відремонтувати, знайти раніше відзнятий ними матеріал, що максимально безглуздо з їхнього боку. Вони більше не переміщуються великим групами (до взводу). Колись вони запросто кидали своїх бійців одним маршрутом. Я так розумію, в них був умовний лідер, який гнав їх з-під палки. Тепер вони працюють більш помірковано. Наприклад, коли їм підкріплення дали, десь до відділення снайперів, то вони вирішили нас штурмувати, але раптом із хащів лісу в них прорвалося декілька пострілів з РПГ, і вони раптово втратили весь інтерес іти далі в лоб, а почали шукати інші шляхи», — пояснює «Ельф».

При цьому ворог вдається до різноманітних експериментів з побудовою штурмових груп та використанням техніки, зазначає військовий.

«Коли їм потрібно працювати БТРом, але в них немає такого вільного простору, то вони рубають дерева пострілами з танка, і вже потім працює БТР. На штурм дуже багато вони ходять з ПКМ: по чотири кулеметники, снайпер та автоматники. Одного разу всі ці чотири кулеметники лишились на місці. Коли ми в них кулемети з рук діставали, вони вже не могли заперечити. Також було, що вони завезли цілу партію цікавих машинок. І під Кремінною українці спалили першу з них», — розповідає гвардієць.

«Ельф» говорить, що у росіян багато китайських дронів.

«У нас багато спеціалістів, дуже круті аеророзвідники. У нас дуже круті оператори дронів-камікадзе. Дуже круті хлопці, які скидають подарунки. Скажімо, росіяни увесь день намагалися проробити дорогу танком, щоб проїхала їхня машина, але наші побратими виявили, навели міномети, і гоп — немає машини! Нам допомагає сам ліс, бо багато боєприпасів детонує від дерев. Звісно, у лісі дуже малий кут, де ти щось можеш побачити: перше-друге дерево, і сліпа зона. Тому в степу було простіше, бо ти все бачив навколо та реагував. Балаклія, мені так здається, — це був дуже гарний навчальний заклад для кожного нашого бійця. Але щодо інтенсивності, то, звичайно, місяць Балаклії — це півтори доби Кремінної», — розповідає чоловік.

Раніше ми писали про брата Яни Червоної, який розповів про сестру та війну.

А також про Андроніка з позивним «Андрон», який потрапив до Богодухівського окремого батальйону ТрО у березні минулого року.

Та про Олега з позивним «Калина», який 25 лютого 2022 року вирішив попрощатися з цивільним життям та пішов до військкомату.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.