«Мрію повернутись до приготування борщу» — боєць про шлях від ресторану до фронту на Харківщині
Військовий з позивним «Перець» до війни працював у ресторанній сфері, а після повномасштабного вторгнення став мінометником і командиром розрахунку. У короткі паузи між ротаціями він і далі готує побратимам свої фірмові страви.
Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 41-ї ОМБр, передає «Слобідський край».
Головний сержант взводу механізованого батальйону 41-ї окремої механізованої бригади з позивним «Перець» прийшов у військо без попереднього бойового досвіду. До служби він працював у ресторанній сфері, пройшов шлях від офіціанта до менеджера, однак після початку повномасштабної війни став мінометником і командиром розрахунку. Попри зміну професії та воєнні умови, військовий зберіг і свій кулінарний талант – у моменти відпочинку він готує побратимам страви, зокрема фірмовий борщ.
За словами бійця, його позивний «Перець» походить від прізвища, а в армію він потрапив після отримання повістки. У бригаду прибув із перших днів її створення. Початок служби був непростим: довелося з нуля вивчати роботу міномета, освоювати розрахунки та тактику. Військовий каже, що впоратися допомогли досвідчені військові, з якими він проходив підготовку.
«120-міліметровий міномет – дуже потужна та надійна зброя. Хлопці жартують, що ми добряче сиплемо гострого перцю ворогам. Із побратимами ми пройшли найзапекліші бої під Куп’янськом, Часовим Яром, захищали Сумщину та брали участь у Курській наступальній операції. Пам’ятаю, як ми розносили в друзки укріплення або схованки ворогів. Якось спільно із пілотами FPV-дронів знищили чотирьох ворогів. Вони тоді тікали в укриття, але так і не втекли. Наша міна лягла точно у натовп!», – згадує військовий.
Мінометна робота вимагає швидкості, точності та злагодженості команди, особливо з огляду на постійну загрозу з повітря. Після кожного відпрацьованого завдання розрахунки змінюють позиції та маскуються, щоб уникати виявлення.
«Мусимо уражати цілі з перших пострілів – і швидко гайда до укриття, щоб нас не помітили! Тут головну роль грає злагоджена робота усього розрахунку. До речі, на Курщині мені колись «прилетіло». На щастя, видужав!», – розповідає військовослужбовець.
Сьогодні «Перець» очолює мінометний розрахунок та відзначає, що багато його побратимів, як і він, прийшли у військо без досвіду, але за час служби стали згуртованим і професійним підрозділом. У бригаді кажуть, що він не лише командир, а й опора команди у побутових умовах.
Після перемоги сержант мріє повернутися до роботи в ресторанній сфері та приготування фірмового борщу, але поки що продовжує службу разом із підрозділом, який обороняє українські території.
Раніше ми розповідали про 23-річну Дашу з Харківщини, яка залишила стабільну роботу й цивільне життя заради служби в 43-й окремій механізованій бригаді ЗСУ. Починала з паперової роботи в медроті, а нині — медичний інструктор.
Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».