Її звати – Надія: історія майора медичної служби гвардійців

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Східному територіальному управлінні Національної гвардії України.

Надія майже на відмінно закінчила фармацевтичну академію, змогла знайти роботу за фахом й стала завідувачкою аптеки у військовому училищі. У 22 роки вона обійняла престижну посаду в армійській частині. Це і визначило подальшу кар’єру жінки.

В училищі Надія пропрацювала лише вісім місяців, коли знайомі військові розповіли про таку ж посаду провізора у військовій частині 3005, яка потім стала 5-ю Слобожанською бригадою НГУ.

– У бригаді внутрішніх військ (так називалися підрозділи, на базі яких у 2014 році була створена НГУ) я пів року працювала як цивільна людина, а потім атестувалася та стала військовим – рядовою. Зі своєю бригадою разом і досі, вже 25 років, пройшла шлях від солдата до майора медичної служби. Тут усе моє життя, – розповідає медикиня.

У бригаді Надія зустріла своє кохання – капітан Юрій Ромодан одразу звернув увагу на дівчину, а згодом вони створили справжню «гвардійську» родину.

– У мене під аптеку було старе приміщення, я намагалася його якось привести до ладу, шукала стелажі, меблі. Зайшов якийсь похмурий капітан та запропонував допомогу. Було видно, що в нього багато справ, але він заходив ще і ще. Потім Юра розповідав, що йому командир бригади сказав: «Подивись, який у нас новий начальник аптеки». Ось так, з легкої руки комбрига, і познайомилися, – пригадує Надія.

Підполковник НГУ Ромодан загинув під час несення військової служби на початку повномасштабного вторгнення. До цього Надія та Юрій прожили разом майже чверть століття та виховували двох синів. Наразі один з них ще вчиться у школі, другий закінчив вищий навчальний заклад та працює у фармацевтичному бізнесі.

5 березня 2022 року розташування 5-ї Слобожанської бригади НГУ було атаковано російською авіацією. Ворог скинув декілька потужних авіабомб, були зруйновані майже всі будівлі. Разом з ними – й аптека, де працювала Надія.

– Наша частина, медичний пункт та аптека, яку я сама облаштовувала, перетворилися на руїни, дуже важко було дивитися на це. Я навіть меблі для аптеки сама проєктувала, щоб були й сучасні, й зручні. Але, як і всі ми, я не склала руки. Довелося розширити свою діяльність, працювала й медсестрою, й лікарем, й адміністратором медичної частини. Наразі аптека відновлена, але роботи менше не стало, – розповідає жінка.

Зараз Надія допомагає пораненим бійцям з лікуванням, відновленням та реабілітацією, а ще відповідає за комплектацію польових аптечок та наплічників парамедиків бригади. До того ж разом з іншими лікарями бригади вона взяла участь у розробці унікальних м’яких нош, які якнайкраще зарекомендували себе на полі бою під час евакуації поранених. Жінка пригадує момент, коли вона з успіхом виступила навіть в амплуа лікаря.

– Був випадок, коли бійцю стало зле. Він не міг розігнутися. Всі підозрювали радикуліт, але я за симптомами запідозрила прободну виразку та діяла відповідно. Ми надали хлопцю першу невідкладну допомогу, як при шлунковій кровотечі, та моментально відвезли його у лікарню, де було обладнання для діагностування та фахові лікарі. Думаю, цим ми врятували людину, бо внутрішня кровотеча може забрати життя за декілька годин, – говорить Надія.

Після Перемоги вона планує й далі служити у рідній військовій частині, бо вже просто не уявляє себе без бригади.

Раніше ми розповідали, що боєць з Ізюма Богдан «Сільвер», який втратив ногу у бою, взяв участь у «Іграх нескорених». 

А також про командира взводу 5-ї Слобожанської бригади з Харкова «Ключа», якому вдалося повернутись з тривалої ротації у Серебрянському лісі без втрат загиблими.

Та про нацгвардійця бригади «Спартан» на псевдо Ранок, який поділився своїми спогадами про Слобожанський контрнаступ.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.