Підписка на розсилку

Хочу отримувати головні новини:

Головне — врятувати, допомогти: бойовий медик 92-ї ОМБр розповіла про свою службу

11.07.2022 14:30
armyinform.com.ua
armyinform.com.ua
Військовослужбовиця ЗСУ Вероніка була вперше була мобілізована у 2014 році.

Історію героїні розповіли на сайті Армія.Inform. За освітою Вероніка -– фельдшер. Навесні 2014 року її призвали до лав Держприкордонслужби. У 2019 році вона підписала контракт із ЗСУ та продовжила службу у 92-й ОМБР. За плечима Вероніки три ротації в районі ООС. За словами бойового медика, її пацієнти були «легкими», з контузією, осколковими ураженнями. Але пригадує випадок, коли не змогла допомогти побратиму – чоловіка вразив ворожий снайпер, прямо у голову. Він боровся за своє життя три доби, але загинув. Це було в районі Попасної.

24 лютого 2022 року підрозділ військовослужбовиці висунувся у район оборони на околиці Харкова. Надвечір Вероніка почала приймати перших поранених. Вона була серед медиків, які евакуювали «трьохсотих» з першої лінії фронту.

Головне — врятувати, допомогти: бойовий медик 92 ОМБр розповіла про свою службу

— Ішов просто конвеєр поранених — хлопці з наших і приданих нашій бригаді підрозділів надходили з вогнепальними пораненнями, осколковими, мінно-вибуховими травмами… Але хочу відмітити, що наша медична служба змогла відмінно організувати роботу — кожен із нас міг замінити одне одного. Комусь потрібно було перепочити, попити води або пересидіти обстріл в окопі, які ми самі рили лопатами, касками, а подекуди й просто руками, — ділиться військовий медик.

Район оборони постійно обстрілювализ  РСЗВ та артилерії – працювати в таких умовах було дуже складно. З 1 березня обстрілювати почали й з авіації.

— Літак відпрацював по нашому району оборони. Були і загиблі, і поранені. Але водночас були й радісні моменти, коли після авіанальоту ми відкопали живу людину. Він міг загинути, міг просто задихнутися під землею, але ні — йому ще не час. Буквально сьогодні побачила його живим-здоровим. Уже повернувся зі шпиталю.

Головним у службі Вероніка вважає рятування побратимів, про небезпеку своєму життю жінка не замислюється.

— Буває, біжиш надати допомогу черговому пораненому, а тобі кричать: «Куди? Туди не можна, там «насипають». А я у відповідь — я не питаю вас, можна мені бігти чи ні, я питаю, куди мені бігти! Головне — врятувати, допомогти. Бо в мене шанси вижити є, я не поранена, а він, навпаки — стікає кров’ю. Життя буквально витікає з нього… І я мусила виконати свій службовий обов’язок, бо тоді хто, як не я?

Головне — врятувати, допомогти: бойовий медик 92 ОМБр розповіла про свою службу

Втім, під час штурму населеного пункту на Харківщині Вероніка опинилася на крок від смерті. Ворог почав обстрілювати санітарний автомобіль з гранатометів, у ньому жінка везла трьох поранених.

— Ми вижили завдяки професіоналізму водія. Він влаштував справжнє ралі, буквально лавіруючи автівкою між прильотами. На жаль, нещодавно Віктор загинув, — зітхає дівчина.

Чотири ворожі міни впали навколо автомобіля, п'ята – прийшлася на бік автівки, біля заднього колеса. Вероніка перебувала в кузові автомобіля, її відкинуло вибуховою хвилею на землю. Лише в укритті вона відчула наслідки вибуху та падіння. Контузія проявила себе через сильний головний біль та блювання.

— Але прислуховуватися до себе просто було ніколи, адже мала надавати допомогу хлопцям. Та час від часу все ж таки відволікалася, аби подавити черговий напад нудоти, — розповідає військовослужбовиця.

Нещодавно жінка погодилася на пропозицію стати дружиною одного свого давнього знайомого.

— Я йому давно подобалася, а я, зі свого боку, сприймала його як товариша. Але війна, його та моє поранення змінили ставлення до нього. Зрозуміла, що відчуваю почуття більші, ніж просто дружні… Нещодавно ми заручилися…

Підписуйтесь на Google News

Щоб бути у курсі останніх новин Харківщини та громад.

Підписатися