Добре, що син змушував бігати – на війні згодилося: історія прикордонника
Прикордонник Вадим на псевдо Оболонь родом з Київщини. Прийшов служити по мобілізації. Раніше працював на одному з підприємств у столиці, а зараз – тримає оборону на Вовчанському напрямку.
Історію військовослужбовця на своїй сторінці у Facebook розповіла і виклала пресслужба прикордонної бригади «Гарт», повідомляє медіа «Слобідський край».
Наразі Вадим тимчасово керує особовим складом на своїй позиції. У ролі начальника – мимоволі, бо довелося замінити пораненого командира. Той день у пам'яті Вадима закарбувався надовго. Позицію накрили «Градами». У бліндажах перебували побратими, Оболонь разом з молодим офіцером, керівником позиції, був у лісі. Коли закінчився обстріл, усе навколо палало. Командир першим побіг гасити вогонь і рятувати підлеглих. У цей момент здетонувала ворожа міна.
— Нашого командира посікло осколками, пробило легеню. Ми надали йому першу допомогу і швидко евакуювали. Дуже допомогли побратими з дружнього підрозділу. Це той випадок, коли всі об'єднані однією метою, всі роблять одну справу і всі однаково хвилюються за побратимів. Наш командир дуже хороший хлопець, на щастя, зараз уже все добре. Потрохи відновлюється, сподіваємося скоро повернеться у стрій, — розповідає Вадим.
Захисник говорить, що така апокаліптична картина – типова для прикордонників, які тримають оборону на Вовчанському напрямку, адже тихо там не буває. Росіяни не полишають спроб прорватися вглиб Харківщини та кожного разу відступають, бо не до снаги подолати оборону українських захисників. Оболонь каже, знищену позицію вони облаштовували самостійно, вклали багато зусиль та все робили своїми руками. Наразі відбудувались з нуля та навіть з більшим запалом. Усе, щоб командир повернувся і був задоволений хорошою роботою.
— Стараюся не підвести. Та й робимо все для себе, бо, в першу чергу, це наша ж безпека, — додає чоловік.
Наразі на цій позиції Вадим старший і за посадою, і за віком. Чоловік мріє про скоріше закінчення війни та повернення додому до родини. А ще не перестає дякувати сину за те, що змушував його бігати у цивільному житті. Каже, на фронті ця корисна звичка не раз рятувала йому життя. Вадим переконаний – лише спільними зусиллями українці подолають противника.
Раніше ми писали про гвардійця 5-ї Слобожанської бригади Віталія з позивним Камазіст, який у цивільному житті працював водієм. У перші дні повномасштабної війни пішов добровольцем та став на захист рідної країни. Зараз чоловік – водій військової швидкої допомоги. Його головна місія – якомога скоріше довезти пораненого до медиків.