«Не зміг залишити побратимів» — історія бійця з Харкова, який повернувся із СЗЧ на фронт

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 113-ї бригади ТРО, передає «Слобідський край».

Євген із Харкова до початку повномасштабної війни ремонтував автобуси. Жив звичайним життям, працював руками, допомагав іншим. Але з перших днів вторгнення він добровільно вступив до 125-го батальйону 113-ї бригади територіальної оборони.

Позивний «Грінч» отримав від побратимів — сперш жартома, через іронічний гумор і спокійний характер, що нагадував героя однойменного мультфільму. Згодом це ім’я стало частиною його бойової історії.

На Донецькому напрямку підрозділ Євгена потрапив в оточення. Чотири дні під обстрілами, без води, сну, можливості на відпочинок. Після цього він не витримав — морально і фізично. Змушений був залишити службу, щоб оговтатись. Проте вдома не знайшов спокою. Почувався винним перед побратимами. Каже, серце залишилось на передовій. І саме це змусило його повернутись — не за наказом, а за внутрішнім покликом.

Повернувшись, Євген воював на Куп’янському напрямку. Підрозділ витримав два штурми, знищивши техніку противника та утримавши позиції. У найгарячішій точці «Грінч» знову довів, що він на своєму місці та робить те, що повинен. Сьогодні він командир взводу. Веде людей на складні ділянки фронту, приймає рішення, від яких залежать життя.

У Євгена є дівчина, яка чекає на нього вдома. Вони мріють про весілля. «Мій Грінч — найкращий подарунок долі», — каже вона. А він відповідає просто: «Переможемо — тоді й свято буде».

Раніше ми розповідали про військовослужбовицю 41 ОМБр, яка пройшла шлях від гранатометниці до операторки ударних дронів. Побратими дали їй позивний «Торнадо» – за силу, рішучість і характер.

Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».