Від гранатометника до командира мінометної батареї: історія бійця, який служить на Харківщині

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 113-ї бригади ТРО, передає Слобідський край.

Військовослужбовцю Юрію 36 років, він родом із Карлівки на Полтавщині, а до повномасштабного вторгнення рф чоловік працював в Укргазвидобуванні на Харківщині.

Раніше чоловік пройшов строкову службу в армії: танк Т-64 і спеціальність навідника. Школа точності, холодної голови та відповідальності, яка згодом стала в пригоді на війні.

24 лютого 2022 року Юрій вирішив не чекати виклику й самостійно долучився до підрозділу територіальної оборони, який формувався в Краснограді. Так він став бійцем 2-го батальйону 113-ї окремої бригади тероборони. Позивний Скіф Юрій обрав не для грізності, а для рівноваги, каже: щоб усередині було так само широко й спокійно, як у степу, який пам’ятає тих, кого неможливо було поставити на коліна.

Чотири роки війни — це не час, а відстань. Від стрільця-гранатометника до командира мінометної батареї, від першого окопу до рішень, за які відповідаєш не лише собою, а й людьми поруч. Його підрозділ виконував завдання у Харкові під час контрнаступу, у Дворічній, Ізюмі, а надалі вже Бахмутський напрямок — Курдюмівка, Кліщіївка, Соледар та Червона Гора. Пізніше — державний кордон. Позаштатний 60-міліметровий міномет, за який він узявся так, ніби робив це все життя. Серед населених пунктів, де виконував бойові завдання, — Ніхотеєвка, Журавльовка та Красний Хутір. 

За проявлену мужність Юрій отримав нагороду «Золотий Хрест» від командувача Сил територіальної оборони генерал-майора Ігоря Плахути. У 2024 році під Золотою Нивою на Вугледарському напрямку він зазнав поранення внаслідок атаки ворожого дрона.

Крім цього, попри службу, Юрій знайшов і своє особисте щастя. Пані Наталю чоловік зустрів випадково, у звичайний день. Уже 28 січня вони одружилися — без гучних слів, але з великими планами на майбутнє: жити, народжувати синів і доньок, ростити їх у мирній, квітучій країні.