Пішов захищати майбутнє дітей: історія тероборонівця з Харківщини

Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на 113-ту окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ.

Юрій народився у Берестинському районі, в мальовничому селі Вільховий Ріг. У дитинстві був завжди непосидючий та любив пізнавати щось нове. За фахом він учитель трудового навчання, креслення та інформатики. Але працював на приватному підприємстві, займався лісом, а саме вальщик та розробник лісових ділянок.

«Ніколи не мріяв бути військовим, не проходив службу через стан здоров'я, але той ранок 24 лютого 2022 року змінив усе у моєму житті, як і у багатьох українців. Зранку збирався на роботу, мені зателефонували з роботи і повідомили, що почалася війна. З приголомшливою новиною не знав, що робити», – говорить Юрій.

Спочатку Юрій пішов будувати фортифікації у своєму районі, а 3 березня 2022 доєднався до 121-го окремого батальйону.

«У мене троє дітей – мої сини – 12 і 5 років та 8 місяців. Я пішов у військо захищати їх майбутнє без війни. Щоб діти України мали вільне майбутнє. Хлопці мого підрозділу були згуртовані завжди, бо кожен розуміє, чого він тут саме зараз. Допомога та згуртованість наче у сім’ї, як під час бойових дій, так і під час відпочинку. Все залежало від командира, він був нашим найкращим, наш «Цербер», який навчив мене та всіх інших моїх побратимів», – ділиться військовий.

Разом зі своїм підрозділом Юрій воював у Харківській та Донецькій області. Спочатку як стрілець – потім гранатометник – т.в.о. командира взводу.

«Наразі я головний сержант зенітно-ракетного взводу. Наш командир «Махно» – всім своїм бійцям як рідний батько: завжди навчає, допомагає в освоєнні нових знань та технологій, бо війна змінюється щодня», – каже чоловік.

Раніше ми писали про медикиню прикордонної бригади «Гарт» Орися до повномасштабного вторгнення працювала на рідній Львівщині в стоматологічному кабінеті, і їй дуже подобалося те, чим вона займалася. Але, попри це, 24 лютого 2022 року вирішила мобілізуватися. Нині несе службу на Харківщині.