Я розумів, що це має хтось робити: історія бійця з харківської бригади

Історію бійця пресслужба 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».

Чоловік народився в Чугуївському районі, має двох дорослих дітей – сина і дочку. З 2018 року Євгеній і його були інструкторами у новоствореному батальйоні Сил територіальної оборони ЗСУ.

– Останнє тренування у нас відбулось 20 лютого 2022 року. А вже 24 лютого я проснувся о 5-й ранку від звуку вибухів. Над нашим будинком пролетіла ракета. Я заспокоїв дружину і вже о 7-й ранку прибув на ППД батальйону. Нам видали зброю, але набоїв не було, – згадує боєць.

Євгеній говорить, що вночі привезли ще зброю, набої і протитанкові засоби, а росіяни вже були недалеко від Харкова.

– Страшно не було, я розумів що це має хтось робити. Перша позиція в нас була на в’їзді в місто, я був другим номером розрахунку РПГ. Окопів ми тоді ще не копали, залягли за зупинкою громадського транспорту. Одного разу в темряві на дорозі почули рух броньованої техніки, підготували заряди. Коли вже був знятий запобіжник, побачили на БТРі український прапор, – розповідає чоловік.

Далі було поранення і довгий бойовий шлях у складі рідного батальйону.

Раніше ми писали про Едуарда – танкіста у 92 ОШБр. Уже сім років чоловік у війську, і хоча мав відстрочку за станом здоров’я, але все ж став на захист Батьківщини.

А також про Антона з позивним «Райт» – командира аеророзвідки одного з бойових батальйонів 5-ї Слобожанської бригади. Чоловікову 20 років, він має майже дві вищі освіти – до закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ ще рік, а от диплом Української інженерно-педагогічної академії гвардієць захищатиме вже через місяць.

Та про Дмитра з позивним «Звяга» – військовослужбовця 209-го окремого батальйону сил територіальної оборони ЗСУ. Воювати чоловік пішов добровольцем ще на початку великої війни. За цей час пройшов чимало «гарячих точок» та отримав низку нагород за службу.