Футбольна команда з Біляївської громади мріє зіграти на обласній першості

Футбольний клуб «Жовт­неві Зорі» заснований у 2011 році. Тоді колектив представляв селище Краснопавлівка (нині Лозівська громада), а створений був на базі клубу «Гарант». Десь у 2009–2010 роках спонсор «Гаранта» почав притримувати фінансування. Це позначилося на результатах команди, оскільки місцеві хлопці вже не могли конкурувати із суперниками. Треба було залучати нових гравців. Для того щоб знайти на це кошти, тодішній тренер «Гаранта» звернувся по допомогу до місцевого жителя Олександра Лійченка. Він за фахом лікар-хірург, а за сумісництвом аграрій, займається вирощуванням та реалізацією сільгоспкультур. Підприємець не відмовив у допомозі і протягом кількох років частково фінансово підтримував колектив. У 2012 році тодішній спонсор «Гаранта» повністю відмовився від команди. Втім клуб не зник, а логічно перейшов під крило Олександра Лійченка.

– Я люблю футбол з дитинства, втім ходив на матчі місцевої команди, коли почав їм допомагати. Тільки увійшов у весь цей процес, з’явився спортивний азарт, а тут команда може припинити своє існування. Ну як тут кинеш? Звісно, вирішив повністю їм допомагати, – згадує засновник ФК «Жовтневі Зорі» Олександр Лійченко. – Безумовно, під старою назвою ми б не виступали, роздумували над новою. І тут тодішній тренер команди цікавиться, звідкіля я родом. Відповідаю, що із села Жовтневі Зорі, колишній Сахновщинський район. І мені було дуже приємно, коли тренер запропонував назвати команду на честь мого рідного села. І тепер я землякам розказую, що назва нашого села, якого немає на карті з 1974 року, не забута завдяки нашим футболістам.

Запекла боротьба до останнього

«Жовтневі Зорі» базувалися в Краснопавлівці до 2018 року. Вони виступали в чемпіонаті Лозівського району. За ці шість років під новою назвою команда кожен рік вигравала внутрішню першість. Також додавала до цього трофея перемоги в Кубку і Суперкубку. В основному «Жовт­неві Зорі» вигравали чемпіонат достроково, за кілька турів до його завершення, однак одного разу доля золотих медалей вирішувалася в останньому турі змагань.

– Перед заключним туром ми йшли на другому місці, відстаючи від лідера команди із села Мечебилове (нині Барвінківська громада) на одне очко. І в останньому турі ми їх приймали на своєму полі, нам потрібна була тільки перемога. Хлопці серйозно налаштувалися на цю гру і здобули бажаний результат, який нам дозволив стати чемпіонами. Це, мабуть, для мене найпам’ятніша гра за весь час існування команди, – каже Олександр Лійченко.

Найвідоміші гравці, які прой­шли через цю команду, це Євген Співак, Денис Скотаренко і Олександр Мизюк. Усі вони мають досвід виступів у професійних командах. Перші двоє є найкращими голеодорами в історії клубу. Кожен з них забивав по кілька десятків голів за сезон, що дозволяло одному чи другому вигравати бомбардирські перегони. А захисник Олександр Мизюк наразі захищає кольори харківського «Металіста». До речі, зараз він є одним з двох польових гравців в Українській Прем’єр-лізі цього сезону, хто провів усі ігри від свистка до свистка.

– У принципі в нас склад практично завжди був стабільним і сильним. Звісно, були футболісти, які не приживалися. Провели одну-дві гри і розуміли, що не тягнуть рівень клубу, і йшли в слабші команди, де вони були більш-менш на висоті. У нас кістяк був стабільний, кожен рік додавалися два-три гравці. Від нас йшли футболісти або лише на підвищення, на інший рівень, або через якісь обставини. Ніколи не траплялося такого, аби від нас ішов гравець до конкурента: бути частиною саме нашого колективу престижно. В будь-якому турнірі, де брали участь, ми ставили тільки одну мету – перемогти. Так налаш­товували і футболістів. Узяти якесь призове місце взагалі чи грати, аби грати, це не наша історія, тільки перемога, – зазначає Олександр Лійченко.

Команда могла зникнути

У 2018 році в житті клубу сталися серйозні зміни. Команда вирішила переїхати з Краснопавлівки, оскільки, за словами засновника ФК «Жовтневі Зорі», не було підтримки з боку селищної ради.

– У мене були хороші відносини з тодішнім головою Роздольської сільської ради Олександром Різником, плюс там у нас є поля, які ми оброблюємо. Олександр Іванович підтримав мою ідею, але сказав, що нічим допомогти не зможе, можливості немає. Без огляду на це, я все ж таки вирішив перевезти команду в Роздол­ля, аби підняти престиж села і підтримати Олександра Різника. Він активний, багато зробив для села, і таким людям, як він, завжди хочеться допомогти, – підкреслює Олександр Лійченко.

Переїхавши до Роздолля, команда один сезон ще грала в чемпіонаті Лозівського району, а потім уже Первомайського. І оcь у цей перехідний період команда взагалі могла припинити своє існування. Олександр Лійченко говорить, що з певних причин вирішили не брати участі в чемпіонаті Лозівщини. Команду вже майже розпустили, втім усе змінило запрошення Первомайської федерації футболу.

– Десь за тиждень до старту чемпіонату Первомайського району нам надійшла пропозиція грати в цій першості. І ми вирішили погодитися. Ми, можна сказати, збирали команду заново. Половина хлопців повернулася, а інші вже роз’їхалися. І до початку турніру ми не змогли зібрати збалансовану команду, тому в стартових турах шукали нові ігрові зв’язки, тасували склад, переглядали потенційних новачків, через що втратили багато очок. Коли знайшли свою гру, вже пройшла половина чемпіонату. І у підсумку ми посіли друге місце, віддавши золоті медалі «Більшовику» з Троїцького. При мені це було вперше і поки востаннє, коли в чемпіонаті району ми не взяли золоті медалі, – каже Олександр Лійченко.

Знайшли підтримку місцевої влади

Наступний розіграш чем­піонату Первомайського району залишився за «Жовтневими Зорями». А потім уже було укрупнення районів, Первомайщина відійшла до Лозівського району, і команда знову виступала у цьому чемпіонаті.

Реформа децентралізації стала в пригоді Олександру Лійченку, оскільки в очільника громади, яким став Олександр Різник, з’явилася можливість допомагати команді, що він залюбки і робить.

– Одразу після об’єднання Олександр Іванович почав нам частково фінансово допомагати, для мене це багато значить. Також він вирішив проблеми з транспортом для футболістів: сільська рада надає автобус на ігри. Ми з ним знайшли спільну мову. Таких чуйних, активних і добрих людей, як Олександр Різник, напевно, залишилося одиниці. Від усієї нашої команди ми висловлюємо йому велику вдячність за його допомогу, – говорить Олександр Лійченко.

Олександр Різник не пропускає жодної домашньої гри ФК «Жовтневі Зорі». Взагалі серед місцевого населення дуже великий інтерес до цієї команди. На всі матчі сезону приходить мінімум по 30 людей. Також 5-10 уболівальників відвідують і виїзні матчі. Олександр Лійченко зазначає, що мати своїх фанатів на виїзді – дуже важливо для колективу.

– Коли ми були в Краснопавлівці, де вісім тисяч населення, на матчі ніхто майже не приходив. А тут у Роздоллі є неабиякий інтерес до команди. У нас дуже активні уболівальники, зокрема Сергій Давиденко, Федір Слюсаренко, Петро Шевченко та інші. А після останньої гри сезону ми, команда та уболівальники, збираємося разом, аби відзначити завершення сезону. Це дуже тепла і товариська зустріч з кашею та іншими смаколиками. Дуже дякую вболівальникам за підтримку команди, – розповідає Олександр Лійченко.

Омолодження складу

Торік чемпіонат Лозівського району не проводився через війну. В кінці 2022 року було два мініфутбольні турніри в колишньому Первомайському районі, в обох «Жовтневі Зорі» посіли друге місце. А 14 січня команда розпочала виступ у відкритому Зимовому турнірі з мініфутболу «Через цінності спорту до Миру і Перемоги». У першому турі команда з Роздолля перемогла ФК «Рятівник» 3:2.

Олександр Лійченко каже, що наразі йде омолодження складу команди. На цей турнір, що нещодавно розпочався, запрошені кілька гравців від 18 до 20 років. Зараз у «Жовтневих Зорях» хочуть підібрати оптимальний склад молоді і досвідчених гравців з надією, що цьогоріч відновиться районна першість. До речі, наразі левова частка гравців представники Лозівського району, зокрема і Біляївської громади. Коли команда переїжджала до Роздол­ля, Олександр Різник просив, щоб у колектив залучали і місцевих хлопців.

Засновник ФК «Жовтневі Зорі» говорить, наразі його головна мрія, аби команда зіграла в чемпіонаті Харківщини. І, за його словами, якби не повномасштабне вторгнення росії, цілком можливо, що команда грала б в обласній першості в минулому році.

– Безумовно, «Жовтневі Зорі» – це гордість нашої громади, не тільки спортивна, а й взагалі. З 2011 року вони є найтитулованішим колективом Лозівського району, а це дорогого вартує. Місцеві жителі з нетерпінням чекають вихідних, аби відвідати матч улюбленої команди, яка приносить їм велике задоволення. І ми теж хочемо, щоб наші жителі дивилися матчі не тільки районної першості, а й обласної. Звісно, будемо підтримувати команду на шляху до цього, – зазначає Біляївський сільський голова Олександр Різник.

Нагадаємо, раніше ми писали, що до лондонського «Челсі»  перейшов футболіст з Харківської області, який вже дебютував за новий клуб. А спортсмен зі Слобожанської громади виборов бронзу медаль на Всесвітній універсіаді.

Більше новин спорту читайте на нашому сайті.

Більше новин селища Біляївка та інших населених пунктів громади читайте на нашому сайті.