Турбота, свіже повітря та бджільництво. Секрети довголіття жителів Харківщини

Як повідомляє Головне управління статистики у Харківській області, на 1 січня 2019-го чисельність постійного населення Харківської області у віці 60 років і старше становила 630 тисяч 800 осіб. Серед них – 222 тисячі 300 чоловіків і 408 тисяч 500 жінок. У міських поселеннях проживало 497 тисяч 100 жителів, у сільській місцевості – 133 тисячі 700 осіб похилого віку. Майже чверть усього населення Харківської області, а саме 23,7 % – це люди похилого віку, 60 років і старше.

На 1 січня 2019 року в регіоні налічувалося 304 жителі, яким виповнилося 100 років. Левова частина з них – жінки, їх 207. Більшість цих людей, а саме 91,1 %, проживають у сільській місцевості.

Стежить за раціоном

Одна з таких довгожительок Харківської області – Віра Григорівна Ситник. Жінка народилася 5 січня 1917 року в селі Вільшана Дворічанського району, де проживає і донині. За словами Тамари Колотілової – племінниці Віри Григорівни, після того як тітка закінчила школу, вона вступила в Куп’янське училище, де вивчилася на агронома. Усе життя працювала в місцевому колгоспі бухгалтером і касиром. Касиром працювала до самої пенсії, і ще років п’ять після неї.

У свої 102 роки Віра Григорівна перебуває у світлій пам’яті, але пересувається по будинку й виходить на вулицю тільки за допомогою родичів. За словами Тамари Колотілової, секрет довголіття Віри Григорівни полягає в турботі й увазі.

Фото надано героями публікацїї

– Віра Григорівна – це сестра моєї мами, живе з нами, оскільки в неї своєї сім’ї немає. Ми завжди її доглядаємо, оточуємо турботою і увагою. Ми постійно поруч з нею, і це дає їй сили жити. Якщо б вона сама жила, то, мені здається, її б уже не було. Також вона дуже уважно і серйозно підходить до свого раціону. Вона не їсть жирного, гострого, соленого. Як ти не кажи й не проси – вона не їстиме. Ось завдяки цьому вона і є найстаршою жителькою не тільки Вільшаної, а й усього Дворічанського району, – пояснює Тамара Колотілова.

Читає без окулярів

Найстаршою жителькою на території Петропавлівської сільської ради Вовчанського району є Олена Іванівна Баландіна, яка проживає в Петропавлівці. Жінка народилася на Водохреще, 18 січня 1925 року, у Гомельській області, Білорусь. Як розповідає її дочка Ніна Бондар, жінка все життя пропрацювала завідувачкою продовольчого магазину.

– Пам’ятаю, ми маму взагалі не бачили, вона кожного дня працювала, без вихідних. До нас у Петропавлівку вона переїхала в 1992 році, коли помер її чоловік. Тут вона займалася господарством – живністю і городом. До 2015-го ще й на город ходила, поралась там. Зараз уже на вулицю не виходить, а по будинку пересувається за допомогою стільця, – розповідає дочка.

В Олени Іванівни п’ятеро дітей, семеро онуків, шестеро правнуків. Наймолодші з них, за словами Ніни Бондар, дуже люблять проводити час із бабусею.

– Попри свій поважний вік, мама читає без окулярів. Дуже любить читати казки найменшим правнучкам – шестирічній Маші та дворічній Насті. Також мама може без проблем щось зашити або пришити, – хвалиться Ніна Бондар.

Загалом 94-річна жінка для своїх поважних років веде активний спосіб життя.

– Вважаю, що секрет її довголіття полягає в чистому повітрі, оскільки вона жила в Білорусі поряд з лісом, і, звичайно ж, у її величезній працьовитості, – вважає дочка довгожительки Вовчанського району.

Жвавий дідусь

Ще один старожил на території Петропавлівської сільради – 90-річний Іван Григорович Гриньов, який народився в Петропавлівці 25 листопада 1928 року. Хлопцем відслужив в армії в Білій Церкві Київської області. Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною. У 1952 році молода сім’я переїхала в Петропавлівку, де прожила все своє життя. Іван Григорович працював комбайнером, механізатором, трактористом у місцевому колгоспі. За станом здоров’я він після пенсії вже не працював, оскільки підхопив астму.

За словами його дочки Раїси Гайдукової, за своє трудове життя тато був нагороджений трьома орденами – Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції і Трудової Слави – і безліччю медалей.

– На пенсії батько займався городом, на якому порається і донині, – розповідає Раїса Гайдукова. – Звичайно, в 91 рік є проблеми зі здоров’ям, але загалом як на свій вік він почувається відмінно і дуже жвавий. Постійно їздить районом. Цього року купив качечок, доглядає їх, до них нікого не допускає. Також тримає невелику пасіку.

Секрет довголіття Івана Григоровича, на думку його дочки, криється саме в бджільництві, яким чоловік займається останні 30 років

– Він з вуликами возиться, постійно зайнятий. Його дуже часто кусають бджоли. Кажуть, що це корисно, от він і дожив до таких поважних років, – висловлює свою думку жінка.

Фото надано героями публікацїї

У Івана Григоровича двоє дітей, четверо онуків і шестеро правнуків.

А найстаршою жителькою Старопокровської сільської ради Чугуївського району є Марія Іванівна Сиврюкова, яка народилася 20 березня 1924 року в Старій Покровці, де й живе донині. За словами Ніни Домріної – голови первинної ветеранської організації села Стара Покровка, Марія Іванівна працювала в колгоспі обліковцем, а після виховувала дітей, яких у неї шестеро.

– Уже останні п’ять років вона практично не встає з ліжка й зовсім сліпа. За нею повністю доглядає її чоловік, який усього на три роки молодший за неї. Тяжко йому, звісно. Іноді я прийду, щось допоможу зробити, також завжди приходжу її поздоровити зі святами, – розповідає Ніна Домріна.

Читайте також: Чи довіряють жителі Харківщини своїм лікарям — ІНФОГРАФІКА