Дівчинка з Харківщини шиє іграшки задля спасіння онкохворого підлітка. Фото, відео

Пожертвувала мрією

Минулої зими діти Балаклійської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 2, де навчається Аліса, дізналися, що їх товариш, 10-класник Валерій Кузнєцов, тяжко хворий. У 16-річного підлітка діагностували гострий лімфобластний лейкоз уточнений гібридний (мієло + Т) ЦНС статус негатив, I гострий період. Навчальний заклад вирішив провести ярмарок, щоб зібрати на лікування хлопця гроші. До цієї доброї справи долучилася і чотирикласниця Аліса Пономаренко. Утім, як каже її мама Юлія Пономаренко, якісь серйозні гроші зібрати доньці не вдалося.

– Аліса власноруч зробила цукерки на паличці і продавала, щоб пожертвувати кошти Валерію, з яким вона не знайома. Проте зібрала вона, як для неї, дуже мало – усього 80 гривень, – згадує жінка.

З березня дівчинка роздумувала, як зібрати для хлопця більше грошей. І згодом в Аліси визрів план.

– В Аліси не було мобільного телефона, і замість нього вона попросила купити швейну машинку. Вже тоді, мені здається, у неї був певний план, який згодом вона і реалізувала, – каже Юлія. – Того дня, коли придбали машинку, вона пошила зайча, якого подарувала молодшій сестрі. Якось ми пішли в магазин, і там її іграшку побачив чоловік, який запропонував купити «тваринку» за 100 гривень.

Аліса спитала в мами, чи може вона, якщо іграшку куплять, віддати всі ці гроші Валері.

– Я почала пояснювати Алісі, що для іграшки потрібен матеріал, який коштує грошей. Вона сказала, що вона на матеріал витратить свої збереження, які збирала на мрію – собаку, мопсика на ім’я Попкорн. У результаті той чоловік зайча так і не купив, утім дав Алісі ідею, що виготовленням іграшки можна заробити кошти для Валери, – розповідає Юлія.

Рекордна тисяча

Аліса почала шити іграшки з кінця квітня. Вона зробила перше зайча, якого виставили у створеній Юлією Пономаренко групі у Фейсбуці «Зайка змінить Світ!». Цінник – 100 гривень.

– Це символічна назва групи, адже зайча – це, насправді, Аліса, а не іграшка. Ми одразу написали, що половина коштів піде Валері, а половину будемо витрачати на матеріал, – ділиться Юлія.

Початкова мета Аліси була така: за травень зібрати 300, потім 500, а потім – 1000 гривень. Але її справи пішли набагато краще, ніж вона думала. Станом на 27 квітня вона вже зробила майже 20 іграшок (зайців, котенят, крокодилів і єдинорогів). За ці витвори люди заплатили близько 4000 гривень, 3500 з яких дівчинка перерахувала на рахунок Валери. Дівчинка для себе брала гроші тільки у крайньому разі – коли не було змоги в неї і в батьків купувати матеріали, плюс на себе трохи витрачала

Наразі на вироби Аліси черга, чоловік десять. І з Києва люди купували, і зараз на Чернігів іграшки поїдуть. Навіть одна зі шкіл пропонувала їй масово пошити зайців, але мама сказала: «Вибачте, але ні. Аліса ж не фабрика, вона – дитина».

– Головне в цій справі не комерція, а допомога дитині. Вона це робить для того, щоб привернути увагу людей до проблеми, – підкреслює мама Аліси. – Вона мене надихає, і для нас із чоловіком багато чого змінила. Ми пишаємося її ставленням до грошей. Вона донесла нам і багатьом людям те, що життя вартує якихось коштів, але гроші не варті життя, тобто їх можна легко віддавати, якщо це для лікування, на порятунок.

В основному за іграшку люди платять по 100, інколи – 150, було одного разу й 800 гривень. Нещодавно головним клієнтом Аліси став депутат Харківської обласної ради Анатолій Русецький, який дав Алісі за іграшку 1000 гривень, це поки що найбільша сума для Аліси.

– Такі замовлення, як від Анатолія Русецького, – це велике натхнення для Аліси, адже така допомога дуже важлива для Валери. Донька з цих коштів попросила купити морозиво, а все інше – перерахували хлопцю, – каже Юлія Пономаренко.

Анатолій Русецький залишився в захваті від справ Аліси і сказав, що в дівчинці побачив по-справжньому споріднену душу.

Фото Олексія Супруна

– Для мене ця дитина – особливий символ. Своїм досвідом вона доводить абсолютно принципову річ: змінювати світ навколо себе можна! Головне – бажання. Її іграшки – це не просто зайці чи котики, це поклик неспокійної душі. Важливо починати із себе, усвідомлювати істинну сутність речей і не бути байдужим, – ділиться Анатолій Русецький.

Смаколики від покупців

Як каже Юлія Пономаренко, багато покупців у захваті від іграшок доньки.

– Багато хто нам пише слова подяки. Трапилась і така цікава історія. Батьки купили зайча донечці Настусі, якій немає і рочку. Вони розповіли, що дитина обняла іграшку і вперше заснула без них. Мені було так приємно це чути, просто до сліз, – розповідає Юлія.

Багато хто підтримує Алісу у її справах. Люди дарують різний матеріал, на який маленька майстриня витрачала б серйозні гроші. Хтось передає дівчинці різні ласощі («кіндери», банани тощо), що дуже радує Алісу, навіть більше, ніж гроші. Добру справу дитини підтримують і в столиці. Один з тамошніх салонів краси робить знижку в 75 гривень тим клієнтам, які придбали іграшку в Аліси.

Але, як розповідає Юлія Пономаренко, є і злі язики.

– Ми виставили у групі фото єдинорога, якого зробила Аліса. Хтось розкритикував іграшку, написавши, що це більше схоже на крокодила. Про це дізналася Аліса, яка попросила відповісти на це повідомлення, адже я її до соцмереж не допускаю: «Не страшно, коли єдиноріг схожий на крокодила, важливо, щоб люди були схожі на людей».

Та все ж таки в їх групі можна побачити більше позитивних слів на адресу дівчинки, а попит на її продукцію зростає кожного дня.

– Я уважно стежу, щоб вона відпочивала. Я кажу у групі, що вона не робитиме іграшку для будь-кого, адже це дитина. У неї натхнення – шиє, зупиниться – її право. На травневі свята донька дня три відпочила, а потім каже: «Треба ж Валері допомагати», – й сідає за машинку, – пояснює пані Юлія.

На витвір в Аліси йде 2–3 години. Мама з батьком теж трохи допомагають дівчинці, адже є моменти, які Алісі важко робити. Собівартість іграшки – мінімум 100 гривень.

Динаміка позитивна

Коли Аліса продає іграшку, вона кладе з нею ще сертифікат добра.

– Вона здорово придумала – до іграшки ще додавати сертифікат добра. На ньому є ім’я іграшки, її номер, а також написано кілька слів, на кшталт «Я твоя частинка добра, і сьогодні ти долучився, щоб змінити цей світ, і дуже вам дякую. Аліса Пономаренко», – розповідає її мати. – Іграшки Аліси – це не покупка, це подяка. Вона міняє іграшки на добро. Як мені Аліса каже: «Люди чомусь не готові віддавати гроші задарма. Але коли ти їм щось даєш, то вони більш щирі, більш відкриті й готові жертвувати».

Юлія Пономаренко поділилася своєї точкою зору, чому її доньку так зачепила проблема незнайомого їй хлопця і чому вона так серйозно захопилась цією справою.

– Коли Алісі було піврочку, її бабуся, моя мама, померла від захворювання, подібного до того, що у Валери. Я пояснювала доньці, що це тяжка хвороба, яка відібрала бабусю, за якою Аліса дуже сумує, – каже Юлія Пономаренко. – І коли вона почула, що схожа хвороба в хлопця з їх школи, її це дуже зачепило. Адже вона розуміє всю серйозність хвороби, яка може забрати його в батьків. І для неї це стало справжнім викликом, поштовхом, щоб посприяти одужанню підлітка.

І діяльність дівчинки дуже допомагає Валері в боротьбі з його важкою хворобою.

– Минулого тижня я спілкувалася з мамою, і вона каже, що бачить такий щирий відгук на їх проблему тільки від Аліси. Їх підтримують не так гроші, як відчуття того, що в такий важкий момент біля них є хтось поруч, – ділиться Юлія Пономаренко. – У Валери дуже хороші шанси на одужання. І Алісу це надихає.

Як каже мама Валери, Тетяна Кузнець, для їх родини дуже важливо, що є така допомога від Аліси, якій вони дуже вдячні.

Карта мами Валери, Тетяни Кузнець: 4149 4991 1481 9087.