Жоржини на нашій клумбі - секрети догляду

Жоржини — це багаторічні квіти родини айстрових. Використовують їх для висаджування на клумби, бордюри, рабатки, у групах і в монокультурних садах (жоржинарії) тощо. Рослини не зимують у відкритому ґрунті, а зберігаються у погребі або на прохолодній веранді. Коренебульба у них потовщена. Стебло розгалужене, висотою 30–210 см. Листки великі, темно-зелені. Квіти двох типів — язичкові й трубчасті, у діаметрі можуть досягати до 20 см, але бувають і мініатюрними (помпони). Забарвлення різноманітне (за винятком блакитного, синього й чорного), можуть бути двокольоровими. От, приміром, одна йта сама квітка на двох фотографіях — якщо дивитися з різних боків, то можна навіть подумати, що це різні квітки.

Фото: Зоя Голіусова

Фото: Зоя Голіусова

Знизу стебла, на межі з початком кореня, утворюється коренебульба кореневого походження. Надземна частина щорічно відмирає, а це утворення залишається.

Жоржина — культура короткого дня. За умови його штучного скорочення рослини розквітають раніше. Чим більшими є квітки, тим більше вони потерпають від спеки, дрібнішають і стають менш декоративними. Чим більше квітів зрізують, тим рясніше квітне рослина.

Період цвітіння — від кінця липня до приморозків.

Жоржини розмножуються поділом бульб, коренів, живцями, насінням і щепленням. Чим раніше висаджено жоржини, тим швидше та рясніше вони квітнутимуть. Зазвичай їх висаджують на початку травня.

Розмноження живцями більше сприяє збереженню декоративних ознак сорту. У продажу найчастіше можна знайти пророщені бульби, але бувають і підготовлені для висаджування живці. Можна розмножувати рослину і вдома, самостійно.

Фото: sadyrad.ru

При розмноженні поділом бульб нові рослини зберігають ознаки, характерні для материнських форм. Зазвичай поділ здійснюють наприкінці березня — на початку квітня. Перед цим бульби пророщують і ділять на частини так, щоб кожна з них мала частину кореневої шийки з 1–2 вічками. Для розмноження використовують найбільш розвинуті молоді бульби без ознак зараження вірусними, грибковими та бактеріальними хворобами. Перед висаджуванням бульби пророщують або висаджують у ранні строки.

При поділі бульб слід уникати розрізі поблизу ростків. Не можна ушкоджувати шкірочку кореневої шийки. Порізи, які утворилися при поділі бульби, необхідно присипати дрібним товченим вугільним порошком (золою).

Пророщені бульби висаджують у ямки 20✕30 см. Відстань від рослинами — 0,75–1,0 м. Бульбу обережно засипають землею на 3–4 см вище шийки. Після сходження навколо стебла формують невеличке поглиблення для майбутнього поливання. Бульби, що підсохли, перед висаджуванням тримають у воді протягом доби, щоб вони набухнули, це дозволить прискорити їхнє сходження.

Висаджені рослини слід оберігати від ранкового зниження температури.

Але найкращий спосіб для жоржини — розмноження живцями . Так можна отримувати велику кількість здорового посадкового матеріалу, який також зберігає особливості материнських форм. Рослина квітне дещо пізніше порівняно з тими, що отримані поділом бульб. Живці для укорінення слід саджати не в землю, а в пісок або суміш піску з перлітом. Оптимальна температура — 18–24 градуси. Через 12–18 днів укорінені живці висаджують у горщики, котрі потім виносять на відкрите повітря для загартування.

На постійне місце рослини висаджують у першій декаді червня. При цьому живці саджають так, щоб грудка землі з рослиною з горщика була заглибленою в ґрунт на 5–7 см нижче її поверхні. Можна укорінювати жоржини і в кімнатних умовах. Для цього використовують ящики, ґрунт —земля і пісок у співвідношенні 1:3. Ящики з живцями слід оберігати від прямих сонячних променів. Поливають за потребою.

Фото: Зоя Голіусова

Розмноження насінням використовують тільки в процесі селекції.

Жоржинам потрібен пухкий, водопроникний і поживний ґрунт. Піщані ґрунти покращують додаванням перегною, чорнозему, а глинясті — піску та гною. Ділянку перекопують з осені на глибину 25–30 см і потім додають потрібну кількість добрив. Азотні добрива стимулюють вегетативний розвиток, а не власне цвітіння.

Добрива вносять як підживлення під час обробки ґрунту і в період розвитку. Найкращим є добре перепрілий гній.

Обов’язковою операцією догляду за жоржинами є видалення зайвих стебел і пагонів, а також пасинкування. Без цього квіти дрібнішають, кущі слабішають. Для підсилювання формування вічків на стеблах рослини підгортають пухкою вологою землею. Це роблять наприкінці червня — на початку липня.

Фото: Зоя Голіусова

Жоржина уражається мучнистою росою, фузаріозом.

Заходи боротьби: обприскування бордоською рідиною з додаванням сірки (змочувальний порошок).