Як виглядала садиба в Старому Мерчику 50 років тому

Доля пам’ятника

Неподалік від Харкова, у Мерчику, стоїть будинок, який є видатним пам’ятником вітчизняної архітектури XVIII сторіччя. В ньому розміщений нині ветеринарно-зоотехнічний технікум.

Шедевр архітектури, створений без малого два сторіччя тому (1776–1778 роки), чомусь не став широко відомим. Близько півтора сторіччя за межами Харківщини взагалі нічого не було відомо про існування маєтку. Лише в 1917 році мистецтвознавець Г. К. Лукомський вперше опублікував його фотознімки. Вони привернули увагу спеціалістів. Та навіть досі подив дослідників викликає сам факт появи такої закінченої архітектури класицизму в ранню пору становлення цього стилю, та ще вдалині від тодішніх центрів архітектурного життя.

Таку вишукану архітектуру нелегко знайти навіть серед уславлених маєтків Підмосков’я. Багаторічне вивчення ансамблю у Мерчику дозволяє стверджувати це з повною впевненістю. Мимоволі спадає на думку гіпотеза видатного мистецтвознавця І. Е. Грабаря про можливість авторства самого В. І. Баженова – геніального архітектора, основоположника вітчизняної архітектури класицизму.

Не будемо, однак, заглиблюватися у питання про автора маєтку. Це спеціальна тема, розвинути яку ніколи не пізно. Нині потребує невідкладного розв’язання інше питання – про долю споруди. Маєток руйнується. Найкраще, мабуть, зберігся північний фасад будинку. Звичайно, ми не беремо до уваги пошкоджень деталей архітектурного оздоблення – оббиті капітелі, карниз місцями обвалився. Менше пощастило протилежній стороні споруди. Зруйновані парадні сходи, які колись зв’язували центральний портик з обширною терасою. Немає й самої тераси з підпірними стінками, балюстрадою, скульптурою сходів, які з’єднували терасу з партерним садом.

Постраждало і декоративне оздоблення південного фасаду. Зіпсувалося багато декоративних елементів.

Переробки остаточно змінили планування палацу, його інтер’єри. Нові перегородки перетнули колись чудові зали. Загинула парадна анфілада. Переплановано західне крило палацу. Овальний двоколірний зал, який замикав східне крило, розділений перекриттям.

Про багатство оздоблення основних приміщень, зокрема анфілади, свідчать рештки ніш, рельєфів, карнизів, які чудом вціліли. Загальний вигляд декоративного оздоблення інтер’єрів на сьогодні, на жаль, втрачений. Не зберігся паркет – його замінили пофарбовані дошки.

Неприглядний вигляд мають павільйони флігелів. Вже не побачиш більшості любовно зафіксованих Г. К. Лукомським господарських і службових будов маєтку.

Гине і надзвичайно мальовничий колись парк, розпланований у вільній англійській манері по схилах яру на захід від палацу. Ще кілька років тому на галявині з одинокими віковими деревами, поруч із заболоченим ставком, стояла чарівна за архітектурою ротонда-колодязь. Тепер від неї не залишилось і сліду, не знайти навіть місця, де вона була.

Пам’ятник архітектури у Мерчику охороняється законом, але питання про його реставрацію грузне у трясовині відомчого листування. Навіть і мови немає про більш раціональне використання пам’ятника, без чого цілісність його не може бути забезпечена ніякими реставраційними роботами.

Мабуть, так триватиме, доки на захист старовинного маєтку не підніме голову громадськість. Харківському обласному відділенню Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури давно час зацікавитись станом незвичайної споруди.

О. Рябушин, кандидат архітектури, керівник лабораторії Всесоюзного науково-дослідного інституту технічної естетики.

В квітні минулого року в палаці Шидловських спалахнула пожежа, після якої він виглядав так:

Фото з 2day.kh.ua

Читайте також: Чотири кохання Миколи Лисенка