Як одне з найстаріших цукрових підприємств Харківщини сторіччя відзначало
П`ятдесят років тому, у вересні 1969-го, у нашій газеті було надруковано статтю до 100-річного ювілею Первухінського цукрового комбінату. Сьогодні вона цікава навіть не здобутками та успіхами комбінату на той час, а історичними відомостями – адже тоді там працювали люди, які пам`ятали ще часи Кеніга.
№ 191 від 27 вересня
Ювіляр завжди молодий*
«Поблизу слободи Полкова Микитовка, в урочищі Гути, компанія, що складається з харківського купця К. П. Велитчинкова, землероба С. І. Блєзкова, купців Н. Ворожейкіна та Р. О. Рубінштейна, спорудила цукровий та рафінадний завод. Крім того, що завод влаштований чудово у всіх відношеннях, він примітний тим, що замість пресів, вижимання буряка виконується за допомогою дифузії, від чого на заводі чисто, як у приймальних кімнатах.
15 вересня відбулося освячення цього заводу, і після окроплення свяченою водою розпочалися роботи». Це повідомлення з’явилось у газеті «Харківські губернські відомості» 18 вересня (за старим стилем) 1969 року. Автори його мали рацію: на новому підприємстві була застосована прогресивна на той час техніка. Але вона не в’язалася із застарілою технологією, що базувалася, в основному, на використанні дешевої людської праці. Завод був напівкустарним виробництвом. Буряки мили у дерев’яних чанах, різали на тертушках, сироп варили у відкритих чанах. За добу випускалося 10–12 пудів цукру. Незабаром товариство опинилось перед загрозою банкрутства. І ось в ніч на 6 грудня 1879 року несподівано трапилась пожежа. Весь завод згорів вщент. Товариство одержало 400 тисяч карбованців страховки, а кілька сотень робітників залишились без роботи.
У 1881 році заводський пустир з прилягаючими до нього землями купив німець Кеніг і відновив виробництво цукру. Перед війною завод переробляв щодоби 8 600 центнерів буряків і був одним з найкрупніших на Лівобережній Україні.
Кеніг любив рекламу і видавав книги з детальним описом господарської діяльності підприємства. Немало місця відводилось у них розповідям про благодійність хазяїв заводу. В останній книзі, випущеній харківською фірмою «Адольф Дарре» в 1913 році, говориться: «Працею малолітніх і підлітків завод зовсім не користується». А ось що розповідає ветеран заводу Семен Авакумович Коваленко:
– З семи років я залишився сиротою. Пішов на завод, коли минуло 13 років. Стали вчити на слюсаря. Працював завод у дві зміни – по 12 годин кожна. Вдень ще нічого, а вночі з ніг валився. Працював нарівні з дорослими, а платили копійки. На підприємстві працювала приблизно третина жінок. Роботу вони виконували однакову з чоловіками, а зарплату одержували мало не вполовину меншу.
Після 1917 року завод отримав ім’я Первухіна – на честь революціонера – керівника боротьби робітників заводу проти експлуатації.
У 1881 році завод переробляв 1000 центнерів буряку на добу. Працювало на підприємстві 400 чоловік. Сьогодні завод переробляє 13 500 центнерів буряків на добу. Працюють тут близько 1 300 чоловік.
Комбінат має 2 700 гектарів сільськогосподарських угідь. Основний напрямок – бурякове насінництво з розвинутим тваринництвом. Відгодівельний пункт щороку здає 5 300 голів крупної рогатої худоби.
В 1941 році комбінат мав у своєму розпорядженні 15 тракторів і 12 автомобілів. Нині налічується 55 тракторів і 45 автомобілів.
За останні три роки радгосп одержав зернових культур в середньому по 30 центнерів з гектара, м’яса на 100 гектарів сільськогосподарських угідь – 133 центнери, молока – 610 центнерів.
158 трудівників комбінату за досягнуті трудові успіхи нагороджені орденами і медалями.
*Надається зі скороченням.
Читайте також: Як харків`янин винайшов новий вид мистецтва
Цінні експонати до музею Височанської громади передала місцева жителька (фото)
На Харківщині почав працювати «Коломацький замок»
На Харківщині запрацювала комісія для жертв радянських репресій
Половецьких баб в Ізюмі передали на реставрацію: що сталося