Про історію культового харківського закладу та пиріжковий дефіцит

Пиріжки з яблуками, сиром, рисом, і найсмачніші й найдорожчі – з м’ясом: вони коштували в кінці 70-х аж дев’ять копійок. Кілька пиріжків і склянка бульйону, який можна було купити й випити відразу, біля стійки – і можна сміливо бігти далі у своїх справах. От тільки купити ці самі пиріжки можна було далеко не завжди. Про "Соціалістична Харківщина" (так раніше називалась наша газета) писала у номері  від 22 жовтня 1969 року у статті  "До речі, про пиріжки" :

"Що не кажіть, люблять харків’яни ласувати смачними гарячими пиріжками. Про це свідчить бодай те, що їдальня № 61 «Галушки» випікає щодоби 2 тисячі пиріжків, і всі їх розкуповують. Подібне і з біляшами, булочками. Приміром, «Пиріжкова» від ресторану «Москва» тільки за минулий квартал реалізувала понад 370 тисяч смажених пирогів, дала прибутку 25 тисяч карбованців.

А ось продають пиріжки де попало, як попало. Часто-густо бачиш, що їдять пиріжки прямо на вулиці, тут же валяються папірці, в які обгортають пиріжки. Нема приміщень, у всякому разі їх дуже й дуже мало. Директор ресторану «Москва» т. Синявський та бригадир «Пиріжкової» т. Биков бідкаються, що коли б їм допомогли в розширенні приміщення, то за квартал можна б випікати понад мільйон пиріжків.

В «Пиріжковій» на вулиці Сумській, яка працює від магазину «Тісто», аж надто тісно. Таке ж і на вулиці Університетській та на площі Рози Люксембург. Чи не варто б управлінню громадського харчування м. Харкова подбати про те, щоб не було цих недоліків?"

О. Сліпченко

Читайте також: Кінець операції "Кришталь": як боролись зі спекулянтами на Харківщині 50 років тому