Містична жінка Андрія Вознесенського, або Як народився хіт з «Юнони та Авось»

У 1975 році на Міжнародному фестивалі телефільмів у Монте-Карло Тетяні Лавровій, яка була на той момент у зеніті слави, вручили приз – «Срібну німфу» – за кращу жіночу роль у фільмі Леоніда Марягіна «Виліт затримується». Андрій Вознесенський, який знав і розумів Тетяну, як ніхто інший, написав не менш пронизливі рядки: «Аплодировал Париж / в фестивальном дыме, / тебе дали первый приз – / «Голую богиню». / Подвезут домой друзья / от аэродрома. / Дома нету ни копья, / да и нету дома…». Жінка, яка вважала за краще жити «голою – але богинею», була з поетом разом 8 років...

З роду меценатів

Дочка двох кінооператорів, Тетяна Андріканіс з дитинства знала, що буде актрисою. Батьки розлучилися, коли дівчинці було 12, і Таня «пішла» у світ театру: вона читала п’єси, весь час щось репетирувала, а в 17 років вступила в школу-студію МХАТу. Наступний крок студентка зробила вже на професійну сцену: її прийняли до трупи МХАТу, де вона швидко почала отримувати головні ролі. До речі, це було символічно – далекий родич дівчини і відомий меценат Сава Морозов багато зробив для цього театру. Однак родинні зв’язки не мали ніякого стосунку до цього: всьому «винні» були яскрава зовнішність і неабиякий талант. Через три роки Тетяна, яка до того моменту замість складного прізвища батька взяла псевдонім «Лаврова», перейшла в «Современник» і дуже швидко стала примою. Вона запам’яталася глядачам за популярними виставами «Двоє на гойдалках» і «З коханими не розлучайтеся». «Современнику» Тетяна віддала 17 років, а потім несподівано пішла з нього.

В юності. Фото: starhit.ru

Чуток з цього приводу ходило безліч, але насправді виною всьому було зіткнення двох гординь. Після гастролей у Німеччині в 1978-му в Тетяни Лаврової, яка грала майже у всіх постановках, сів голос. Вистави за її участю в Москві скасували, і актриса хотіла скористатися паузою, щоб відвідати німецький кінофестиваль. Однак директор не відпустив Лаврову в поїздку і та зо зла написала заяву про звільнення. Художнього керівника театру Галину Волчек сильно зачепило, що артистка не порадилася з нею перед тим, як зробити необдуманий вчинок, і дала заяві хід. Для Тетяни Лаврової це стало ударом, але ніхто з жінок не зробив крок до примирення.

На запрошення Олега Єфремова Лаврова повернулася в МХАТ, але там уже були нові прими, а їй діставалися другорядні ролі. Знайомі знали: актриса до останнього чекала, що Волчек покличе її назад, однак цього так і не відбулося.

Кінокар’єра...

Так само нерівно і дивно склалася доля Тетяни Лаврової в кіно. Її дебютом став крихітний епізод у фільмі «Маріте» (до речі, першому художньому фільмі Литви), знятому її батьком ще в 1947 році. Першу значну роль Тетяна зіграла через 12 років у картині «Пісня про Кольцова». Через рік, у 1960-му, Лаврова отримує роль Варі у фільмі «Випробувальний термін», але всесоюзна слава обрушилася на актрису після виходу стрічки «Дев’ять днів одного року».

Кадр з фільму «Випробувальний термін». Фото: starhit.ru

Цей фільм, що вийшов у 1962 році, подивилося 23 мільйони людей. Олексій Баталов, який зіграв фізика-ядерника Дмитра Гусєва, був визнаний кращим актором року, а Тетяна Лаврова, яка зіграла його дружину Льолю, з актриси «Современника», відомої лише москвичам, перетворилася на справжню зірку екрана.

Кадр з фільму «Дев’ять днів одного року». Фото: starhit.ru

Парадоксально, але факт: після такого гучного успіху чотири роки Тетяну Лаврову не запрошував зніматися жоден режисер. Пізніше були ролі у фільмах «Таємнича стіна» і «Вся королівська рать», а в 70-х найяскравішими роботами стали стрічки «Виліт затримується» та «Втеча містера Мак-Кінлі».

...і невдачі в особистому житті

Тетяна була ще студенткою школи-студії, коли познайомилася з випускником тієї ж студії актором Євгеном Урбанським. Наївна дівчина – настільки наївна, що після першого поцілунку плакала, впевнена, що завагітніла, – і впевнений у своїй привабливості і таланті актор, у якого на момент роману були дружина і донька.

З Євгеном Урбанським. Фото: starhit.ru

Перше кохання Тетяни виявилося болісним. Євген пішов із сім’ї, вони з Тетяною тулилися в кімнатці в гуртожитку, потім у кімнаті комуналки, що належала бабусі Тетяни. Лаврова була готова до всього, а от до того, що Урбанський, якого за ефектну зовнішність називали «радянським Марлон Брандо», почне заводити романи з іншими жінками, – ні. Вони розійшлись.

Потім був скороспішний роман з Олегом Далем. Він з’явився в житті Тетяни раптово: нещасний, у рваних черевиках і старому пальті, який тільки-но розлучився з Дороніною.

З Олегом Далем. Фото: starhit.ru

Тетяна безумно закохалася: навколишні помічали, що на спільних посиденьках вона звертала увагу лише на Даля, доглядала за ним, чуйно уловлювала зміни в настрої. Актриса запевняла, що між нею і Олегом Івановичем існувала містична близькість: їм навіть не обов’язково було розмовляти, бажання одне одного вгадувалися без слів і на відстані. Службовий роман, що почався на театральних підмостках, вилився в шлюб. Він виявився дуже коротким – через півроку Тетяна Лаврова усвідомила, що пристрасть чоловіка до випивки не тільки перекреслює міцний духовний зв’язок, але негативно впливає і на неї. Пізніше вона розповідала подругам, що Даль змушував її пити з ним, щоби не було нудно. Вони почали скандалити мало не кожен день. Вихід був один – розійтися. І розійшлися.

У цей же самий час на зйомках трагічно загинув Євген Урбанський. Тетяна переживала це так, нібито вони тільки-но розлучилися. Депресія, алкоголь – і новий шанувальник, відомий футболіст Володимир Михайлов. Лаврова вийшла за нього заміж; якийсь час здавалося, що життя почало налагоджуватися: все було, як у всіх, – дитина, нова квартира... Але зворотною стороною сімейного життя були нескінченні ревнощі чоловіка.

Володимир Михайлов із сином. Фото: starhit.ru

Нею неможливо було не залюбуватися: розкішне волосся, величезні карі очі – ті самі, які потім Вознесенський назве «карими вишнями»; коли посміхалася, зуби виблискували як перли, а коли йшла по вулиці, чоловіки оберталися їй услід. Володимир забороняв їй робити макіяж, міг улаштувати скандал через натяк на декольте і влаштовував допити, якщо прийшла з роботи трохи пізніше звичайного. Синові було три роки, коли Тетяна порвала з чоловіком і з властивою їй категоричністю заборонила йому бачитися з дитиною.

Актриса і поет

Одного разу Тетяну запросили в одну з поетичних компаній. Там був Андрій Вознесенський; у 60-ті роки це був не просто кумир – ідол. Де б він не виступав, зал був завжди переповненим. Тетяну він вразив до глибини душі – талантом, неймовірною харизмою, масштабом особистості. Їх зближення відбулося майже відразу. Спочатку вони приховували свій роман, тому що Вознесенський був одруженим. Він захоплювався іншими жінками і до того, але піти від дружини – Зої Богуславської – ніколи навіть не намагався: та була справжнім дипломатом.

Нове почуття захопило обох. Поет і актриса поринули в нього з головою: «Я так люблю тебя, когда / Плечами, голосом, спиною / Меня оденешь ты собою, / Как водопадная вода», – писав Вознесенський. А Тетяна, схильна до містики, панічно боялася його втратити і страшенно ревнувала. Онука Бориса Пастернака, сусідка по дачі в Передєлкіно, розповідала: «Вона вся складалася з якихось оберегів, щось шепотіла, зашивала, бігала до бабок. За всієї її краси вона була злегка «схиблена» на цьому. Щось могла наворожити, і він (Вознесенський. – Авт.) справді падав, ламав руки... Вони то сходилися, то розходилися. Мені вона запам’яталася такою – завжди на взводі, тому що приїжджала, як правило, коли у них були погані стосунки. І пила дуже багато. Водночас залишалася найяскравішою особистістю, неймовірної краси, чарівності, багатства внутрішнього».

З Андрієм Вознесенським та сином Володимиром. Фото: starhit.ru

Так минуло вісім років. Поет не пішов від дружини, стосунки з Тетяною ставали все складнішими: «Я сдираю с тебя песнопенья. / Убирайся, какая пришла! / Как пропаща ты безнадежно. / Как по-прежнему хороша». А восени 1977 року вони розлучилися – назавжди. І Вознесенський написав гіркі і пронизливі рядки про жінку, у якої «...слезятся от ветра / безнадежные карие вишни». Вони справді більше не побачилися – точніше, не спілкувалися. Тетяна зателефонувала – одного разу: у Вознесенського вийшов новий збірник віршів. Але поговорити не вдалося: поет через важку хворобу вже не міг розмовляти.

Тетяна Лаврова померла через тридцять років після їх розлучення, в травні 2007 року: самотня, розчарована і з відчуттям втрати надії на щастя. Вознесенського вона називала найбільшим коханням свого життя...

Читайте також: Як уродженець Вовчанщини став найвідомішим драматургом країни