Як агрофірма з Олексіївської громади зберегла господарство та допомагає захисникам

Починали з бур’янів

Агрофірма «Киселі» вже 18 років займається рослинництвом і розвиває тваринництво. 
– Підприємство створене 14 лютого 2005 року. Починали господарювати на 600 гектарах порослої бур’янами землі. Планували побудувати й новий доїльний зал, та завадило повномасштабне вторгнення росії, – говорить керівник сільгосппідприємства Сергій Лобас.
Нині в розпорядженні господарства 2200 гектарів сільгоспугідь, на них вирощують зернові та технічні культури, багаторічні трави. Як розповів головний агроном Віктор Кутя, цьогоріч на 300 гектарах посіяли пшеницю, а решту площі відвели під кукурудзу, соняшник та багаторічні трави.
Хоча через несприятливі погодні умови (сильні дощі) й була порушена сівозміна, однак урожай видався добрий: пшениці зібрали 39,6 центнера на круг, силосної кукурудзи – 260 центнерів з гектара. Очікують, що гарним урожаєм порадує і соняшник. В агрофірмі також закінчили заготівлю кормів для великої рогатої худоби. Сіна заготовили 120 тонн, соломи – 300 тонн і силосу 6000 тонн. 
Зібране збіжжя господарство зберігає на власному току. 
– Тут ми зважуємо зерно, віємо і засипаємо в ангари, де воно зберігається до продажу, – каже комірниця Антоніна Рудакова.
Щоб отримувати хороші урожаї, до добору насіння підходять виважено.
– Співпрацюємо з різними постачальниками. Обираючи насіння, враховуємо все: вартість, урожайність, пристосованість до регіону, стійкість до хвороб. У майбутньому плануємо сіяти гречку, сою, ріпак, – говорить Віктор Кутя.

Зіронька, Ластівка, Джавелінка

Від перших днів господарської діяльності ТОВ «Агрофірма «Киселі» одним із пріоритетних напрямів обрало тваринництво. Починали з овець, свиней. Згодом придбали 60 теличок. Сьогодні це єдине сільгосппідприємство на території Олексіївської громади, яке займається скотарством. Із 2016 року господарство – учасник Асоціації виробників молока. Тут утримується 600 голів великої рогатої худоби, з них 300 – дійні корови. 
– Всі тварини пильно доглядаються. Для кожної, залежно від її характеристик і потреб, розроблений спеціальний раціон. Рецептуру харчування і контроль за ним відстежує спеціальна програма, дані якої виводяться на монітор комп’ютера, – розповідає зоотехнік, заступниця директора з тваринництва Валентина Сахарова.
Збалансований корм для худоби забезпечує сучасний кормозмішувач німецької фірми SILOKING, що дозволяє збільшувати результативність надоїв молока. 
– Завдяки дотриманню всіх ветеринарних вимог у нас немає жодного випадку захворювання корів лейкозом, туберкульозом чи іншими інфекційними хворобами, – каже керівник підприємства Сергій Лобас.
Як розповіла денний сторож ферми Марина Шарифуліна, син і чоловік якої зараз на фронті, всі новонароджені телята одразу отримують клички. Останнім часом до вже знайомих Зіроньки, Ластівки, Квіточки додалася ще й Джавелінка.

Держава повинна дослухатися

Одна справа – зібрати врожай, і зовсім інша – його продати. Та ще й одержати прибуток.
– Хоча в нас і аграрна країна, однак ми, сільгоспвиробники, постійно боремося за виживання. Вартість зерна нового врожаю складає 4000 гривень за тонну, соняшнику – 10–11 тисяч, а всі складові подорожчали мінімум на 50 %, – розповідає директор агрофірми «Киселі». 
Крім цього, за його словами, порівняно з минулим роком зросли ціни на паливно-мастильні матеріали, запасні частини, засоби захисту рослин та мінеральні добрива. Подорожчала й електроенергія. 
– Щоб не допустити розвалу та зникнення сільгосппідприємств, держава має дослухатися до людей, які забезпечують продовольчу безпеку України, і врегулювати це болюче питання, – каже Сергій Лобас.
Не менш болючою для селян, які господарюють поруч із фронтом, лишається й проблема кредитування. Банки неохоче позичають кошти таким сільгосппідприємствам. Гроші, після сплати всіх податків, першочергово потрібні їм на посівну та оранку (а це і насіння, і паливно-мастильні матеріали, і запчастини для поточного ремонту). І тільки потім у списку – погашення кредитних зобов’язань. 
– До війни ми брали кредити на 12–15 мільйонів гривень щорічно. Завжди розраховувались вчасно, однак війна внесла свої корективи. У лютому-травні 2022 року ми фактично перебували на лінії фронту. Тож на три місяці прострочили сплату за кредит. І хоча ситуацію вдалося вирівняти вже у вересні – сплатили всі заборгованості, але статус підприємства з високим ступенем ризику (10-й клас боржника) в кредитному реєстрі Національного банку України отримали. Це, звісно, погіршує кредитну історію і стало причиною затримки з кредитуванням. Щиро вдячний Кредобанку, який повірив нам і кредитував, – говорить керівник агрофірми.

«Жили в унісон з воїнами» 

Початок повномасштабного вторгнення застав Сергія Лобаса у Харкові. Після перших вибухів одразу вирішив повертатися до села, бути поруч з людьми, підтримати їх.
– Ніколи не забуду перші дні війни. Лунали автоматні черги, було чути вибухи гранат. Прилітали ракети. Люди ховалися в льохах, підвалах. Лінія вогню була за 10 кілометрів від нас. Рашисти окупували Балаклію, Гусарівку. Сунули на Мілову, а це вже зовсім поруч… Щоб не пропустити ворога, працівники агрофірми вирішили перекрити дорогу, яка вела до окупованої Балаклії, – згадує Сергій Лобас. 
Барикаду хлібороби споруджували з усього, що мали  під рукою – фундаментні блоки, бетонні плити. Робили все, щоб не дати ворогу принести на свою землю таку розруху, як у сусідній Ізюмщині. Допомагали всім необхідним українським воїнам – продуктами харчування, пальним. Віддали «Ниву» й бензовоз. 
Головний інженер господарства Анатолій Черніков опанував військову техніку. Лагодив і ремонтував усе, що ламалося у бійців. 
– Жили і дихали в унісон з нашими воїнами. Кожен допомагав чим міг, бо розуміли – перед нами страшний ворог, який прийшов убивати і руйнувати, – каже Сергій Лобас.
Чотири місяці від початку повномасштабного вторгнення підприємство не мало змоги реалізувати свою продукцію через підірвані мости та зруйновані дороги. Близько шести мільйонів гривень втратили на молочній продукції через російське вторгнення. Два мільйони з них заборгував Куп’янський молочний завод, який потрапив в окупацію і не встиг розрахуватися. 
Через поле агрофірми проходив контрнаступ наших військ, рили окопи. «Але ми навіть і не думали тоді про збитки. Знали, що так потрібно. Потрібно для нашої Перемоги», – зазначає керівник агрофірми. 

За молоком ішли з усієї округи

Попри все, працівники агрофірми спільно з керівником вирішили будь-що зберегти господарство. Ризикуючи життям, сіяли, жнивували. Ставали й до лав ЗСУ. На жаль, двоє лишилися у строю назавжди…
Щодня агрофірма видавала людям майже 6 тонн молока. Йшли по нього з усієї округи: Киселі, Кам’янка, Олексіївка, Троїцьке, Береки, Лозова. Приїжджали навіть з Харкова та Чугуєва.
Незважаючи на важке становище, господарство виплачувало працівникам заробітну плату та розраховувалося за паї. 
Також агрофірма не залишається осторонь проблем сусідів-аграріїв. На Ізюмщині окупанти практично знищили один з найкращих молочних комплексів України – ТОВ «Гусарівське». Тож киселівці почали допомагати відновлювати господарство після деокупації. Зокрема, передали для відродження стада племінних теличок. 
Керівник ТОВ «Агрофірма «Киселі» зберігає чимало грамот і подяк за допомогу ЗСУ. Є в нього й український прапор, підписаний нашими воїнами. Ним він дуже дорожить.
– Кожен метр відвойованої землі дається нам дуже дорогою ціною, тому кожен на своєму місці повинен робити все, щоб допомагати нашим захисникам очистити українську землю від рашистів. Вірю, що переможемо. Вірю в ЗСУ та відновлену Україну, – говорить Сергій Лобас.

Більше новин у Харківська область на нашому сайті

Як повідомляли, у Лозівському районі зруйновано або пошкоджено 580 об'єктів

Також, нагадаємо: у Харківській області триває збір урожаю зернових та зернобобових культур

Раніше писали: Лозівське територіальне медичне об’єднання стало кластерним закладом